Про наше життя
Шановні читачі! У ваших руках газета “Академія”, яка майже за час роботи нашої редколегії жодного разу нікого не образила та нікому не зіпсувала настрій.
Але наступна стаття, відверто кажучи, може декому не сподобатися. Тому одразу прошу вибачення за те, що мовчати більше не можу, ... не маю права. Побачити те, що кожного дня бачу я, може кожний, тож навіщо робити з цього таємницю?!
Ви, певно, вже відчули на собі, що порядки в Академії кардинально змінилися. В кращу чи гіршу сторону? – час ще покаже. Але складається таке враження, що дехто цим нехтує, не розуміє, що доки на наших погонах літера “К”, доти всі ми стоїмо на одній ступені тієї драбини, що зараз дуже хитається із боку в бік. І якщо вчасно не вжити заходів, то все це “СТУДЕНТСЬКЕ БРАТЕРСТВО” піде коту під хвіст. Будували, кохали, леліяли, ..., відсвяткували десять років –руйнуємо. Навіщо, шановні??? Про гуртожиток
(вибачте, юристи, але про те, що коїться на Баумана, я не знаю )
Болюча тема. І не тільки для його мешканців, але й для нашого керівництва. Існує багато запитань, і стільки ж неоднозначних відповідей. Стає зрозумілим тільки одне, що змінити щось на краще може лише... Але і в Нього, здається, немає коштів. А знаєте, шановне панство, так і хочеться крикнути на всі груди: До-по-мо-жіть!, бо дуже важко займатися наукою, коли зранку з крану не вичавиш жодної краплини гарячої води, хоч розклад подачі висить...
Але мене, відверто, вражає ставлення самих курсантів до гуртожитку. Жах, що в нас коїться! Невже ви так само поводитесь вдома? Скручуєте крани, смітите не лише на кухні, а й в кімнатах, здираєте залишки шпалер на стінах?...
Хочу одразу попередити тих, хто намагається змінити щось на краще: не варто. Це все одно ніхто не оцінить і поліпшення умов проживання в гуртожитку не змінить ставлення декого до навчання. Але про це буде далі... Про поведінку курсантів
Це така нудна пісня, без початку та без кінця. Пиши, не пиши, а без жорсткого втручання в цю сферу нашого керівництва не обійтися.
Здається, дехто забув про те, що АМСУ – “унікальний” вуз: з одного боку, тут все можна, а з іншого – зась!!! Я не буду говорити про те, що коїться на „транспортному” факультеті, то їхня парафія: нам, економістам, їхні порядки не зрозуміти. Та про органи курсантського самоврядування економічного факультету можна казати годинами, в них так прийнято – багато говорити..., не по ділу...
Ще змалку мама казала, що треба відповідати за свої слова. Тож, шановні, якщо виявили бажання “керувати”, то робіть це грамотно, щоб потім соромно не було. Все ж таки, за ваші вчинки будуть відповідати старші люди, які іноді навіть і духом не відають, що ви коїте. Не заважайте жити “простим смертним” курсантам. Робіть свою справу і пам’ятайте: з друзями (дозвольте я так буду називати вас, мої любі) краще дружити, поважати їх, а не керувати ними, чи писати на них СЛУЖБОВІ ЗАПИСКИ (без діла, звичайно!). Все про тих же курсантів
Нещодавно була на засіданні Ради курсантів економічного факультету (прошу не плутати з Радою курсантів гуртожитку економічного факультету, хоч дехто помилково вважає, що вона їм підпорядкована). Мене дуже вразило, хто входить, або хотів увійти в Раду курсантів економічного факультету. Обійдемося без прізвищ, але хочу зазначити, що лише декілька голосів завадили тому, щоб пан N, який в минулому році, був виселений з гуртожитку за грубе порушення правил поведінки, став обличчям економічного факультету.
Цікаво, невже, вам, мої любі курсанти, байдуже, хто вас представляє, хто захищає вас, хто вам допомагає?
А знаєте, як розглядаються найбільш болючі питання? – На закритих засіданнях, бо на відкритих (за присутності адміністрації вузу), обговорювати недоліки Ради курсантів економічного факультету не прийнято. Ось так - демократія!
Любі мої, не залишайтеся байдужими! Зробіть висновки для себе та дійте! Про формений одяг (а також про те, що “вибачайте, викладачу, в мене немає спідниці подовше, а із блузочки я виросла, тож пупок вона в мене не прикриває, а чоботи... - то зараз мода така пішла!”)
Заходжу в Академію і дивуюся!!! Куди поділися “панфіловські” порядки? Одразу ж пригадую світлу людину... Вічна пам’ять та шана Вам, наш Перший ректоре!
Розмір спідниці обговорювати стало не модно! Тепер все дуже ліберально: хочеш мати неприємності зі здоров’ям, будь ласка, вдягай свій “максі-пояс”.
Мене відверто обурюють маскарадні костюми студентів контрактної форми навчання. Здається, здорові люди, розуміють, що навчаються в специфічному вузі, а вдягаються, наче прийшли на дискотеку. Сором! Шановне керівництво вузу, навіть у танцклубах існує таке поняття як “дресс-код”: людина, яка вдягнута невідповідним чином, до приміщення не допускається.
А курсанти? - хто в чому, наче для кожного ДМСУ придумала свій вид форменого одягу. Жах! Слава Богу, хоч всі ходять “зелененькі” чи “синенькі”! І про хороше
Я знаю, що нашу газету читають. Я вірю, що нас почують ті, кому треба. Я надіюсь, що своїми словами нікого не образила.
Бажаю всім читачам мужності визнати – все, що відбувається, відбувається за нашим бажанням!
Спецкор
|
