- Вікторе Васильовичу, чому на такий довгий час затягнувся процес призначення ректора АМСУ?
- Цей процес триває вже півроку. 23 вересня 2005 року в Академії відбулися вибори кандидатів на посаду ректора. Процедура виборів така: спочатку оголошується конкурс, претенденти подають документи, що повинні відповідати вимогам комісії. Відповідні документи подали п’ять професорів – Вакарчук С. Б., Корецький М. Х., Корх О. М., Мороз Б. І. і Ченцов В. В. Комісія розглядає ці документи і визначає їх відповідність законодавству, після чого оголошує офіційний початок виборчого процесу і озвучує прізвища кандидатів. Згідно до вимог, ректором може стати людина, яка на конференції трудового колективу ВНЗ набере більше 30% голосів. Результати голосування вам відомі: 30%-ий бар’єр з п’яти претендентів подолали двоє – С. Б. Вакарчук і я. Наступною процедурою стало узгодження моєї кандидатури з Міністерством освіти, яке, розглянувши представлені документи, зробило висновок, що вона відповідає всім умовам, окрім однієї – у мене не вистачає науково-педагогічного стажу. Згодом С. Б. Вакарчук і А. І. Щетинін почали листування з Генеральною прокуратурою, Міністерством юстиції України, Міністерством освіти України з приводу того, що В. В. Ченцов, відповідно до законодавства України, не може займати посаду ректора АМСУ. Аналогічного змісту лист був висланий голові ДМСУ О. Б. Єгорову від 20 викладачів академії. Мене вразили деякі моменти цього листа, особливо твердження, начебто „процес затягування, погодження кандидатури ректора, згідно з чинним законодавством, дестабілізує обстановку в академії і заважає атмосфері нормального ділового ритму”. Згодом я питав викладачів, які підписали цього листа, що саме, на їхню думку, дестабілізує обстановку в Академії. Я хотів знати, в чому проблема, але відповіді для себе так і не знайшов.
Листом від 15.12.2005 року Міністерство освіти не погодило мою кандидатуру у зв’язку з відсутністю стажу науково-педагогічної діяльності, що суперечить вимогам статті 39 Закону України „Про вищу освіту”. У ДМСУ був свій погляд на цю проблему. Поняття 10-річного стажу науково-педагогічної діяльності ширше, аніж стаж роботи на науково-педагогічних посадах, про який пишуть у трудових книжках. Тому я подав на розгляд у суд питання - є в мене десятирічний науково-педагогічний стаж чи ні. У законодавстві про вищу освіту сказано, що науково-педагогічна діяльність включає той час, коли людина займалася не тільки педагогічною, а й науковою діяльністю. Свої наукові роботи я почав публікувати 18 років тому, а кандидатську роботу захистив у 1992 році. Я запросив на судове засідання людей, з якими писав наукові роботи і знав їх ще з 80-х років. Вони прийшли на суд, показали ці публікації, тож суд постановив, що мій науково-педагогічний стаж перевищує 12 років. Це рішення я направив до О. Б. Єгорова, а потім - у Міністерство освіти України. Хочу відмітити, що під час цього процесу поступала дезінформація, нібито Академію митної служби України з моїм приходом на посаду ректора переведуть до Києва. Мені залишалося тільки здивуватися, тому що це питання ніколи не розглядалося в ДМСУ, а реорганізація Академії є неможливою.
- Чи Ви задоволені своїм призначенням на посаду ректора?
- Якщо людина каже, що задоволена призначенням на посаду ректора, то вона просто несерйозна. Раніше, як вам відомо, я був начальником факультету післядипломної освіти. На ньому я почав працювати „з нуля”, коли все тільки-но починалося. Факультет заснували задля підвищення кваліфікації керівного складу митних органів. Сьогодні, до речі, десять начальників митниць в Україні – випускники цього факультету. Це також була адміністративна посада, але більше спрямована на спілкування з людьми. Посада ж ректора адміністративна на 90%. Тому ця робота, звісно, несе і емоції негативного плану. Кожного дня потрібно вирішувати різні складні питання, починаючи з фінансових і закінчуючи кадровими. Самому всі ці проблеми вирішити неможливо. Тому мій стиль управління включає розподіл обов’язків між проректорами, деканами. Я із самого початку наголошував на тому, що проректори повинні вирішувати свої питання самостійно, а я буду підключатися тільки у тих випадках, коли вони будуть не взмозі їх вирішити. Інколи доводиться працювати багато, і якщо комусь це не подобається, то можна спокійно подати заяву про звільнення із адміністративної посади і присвячення себе виключно викладанню чи роботі науковця.
Але у роботи ректора є і великі плюси. Коли те, що хочеш зробити для Академії, здійснюється і приносить бажаний результат, то ти вже щасливий. Крім того, хочу все ж таки відмітити, що отримав задоволення від результатів виборів ректора, коли за мене проголосувало 52% трудового колективу.
- Які сьогодні головні орієнтири в підготовці фахівців для ДМСУ?
- ДМСУ – безпосередній замовник з підготовки кадрів. А так як ми відомчий ВНЗ, то наше завдання – підготувати таких випусників, які задовольняли б потреби митної служби. Мені було надзвичайно приємно, коли на зборах керівників ДМСУ в Києві начальники митниць висловлювали задоволення нашими випускниками. Але слід відмітити, що існують проблеми з викладанням дисциплін митного спрямування. Їх читають викладачі, які на практиці не застосовували свої теоретичні знання,а без цього неможливо навчити чомусь курсантів. Тому одним із нововведень у підготовці спеціалістів є те, що митні дисципліни викладатимуть люди з митниць, які кожного дня зустрічаються з митною практикою. Декілька таких викладачів уже працюють у нас. Соціальне опитування щодо рівня викладання дисциплін митного спрямування, проведене серед курсантів старших курсів, показало, що їх рейтинг дуже високий (8 і більше балів). Це свідчить про те, що ми стоїмо на правильному шляху. Такі опитування планується проводити і надалі, і тим викладачам, рейтинг яких нижчий середнього, буде запропоновано пройти практику на митниці, щоб набути практичних знань. Повертаючись до теми підготовки фахівців, не слід серйозно сприймати висловлювання типу „прийшовши на митницю, забудь все те, чому тебе вчили в Академії”. Навпаки, слід заперечити - АМСУ дає різнобічні знання, дозволяє людині розширити свій світогляд, поглянути на речі з різних позицій та вміти аналізувати, що і повинна давати нам вища освіта. Знати основи випускники Академії, безумовно, повинні, але глибокі знання прийдуть із досвідом.
- Як Ви відноситеся до студентської ініціативи?
- Тепер такий час, коли ви, курсанти, самі формуєте уявлення про ваше майбутнє. Завдання Академії - зробити так, щоб курсанти замислювалися над цим питанням. Стимулом для ініціативи курсантів є надання можливості впливати на процеси, що відбуваються в Академії. Тому курсантське самоврядування - це можливістю здійснювати свій вплив. З іншого боку, можна створювати безліч різноманітних організацій, але не знати точно, для чого це потрібно. Тому коли курсанти не можуть пояснити мотивів і цілей своєї діяльності, то вони марно витрачають час.
Для чого нам потрібна курсантська ініціатива? Ми, керівництво Академії, не можемо розібратися в усіх питаннях хоча б тому, що не вся інформація до нас доходить. Тому ви, курсанти, повинні привчатися до дорослої розмови і чітко заявляти, що вам не подобається. Я підтримую курсантську ініціативу, якщо це по-дорослому. Ми надали широкі права курсантському самоврядуванню. На ректорат та вчену раду будемо запрошувати представників органів курсантського самоврядування. До складу вченої ради включимо декілька курсантів, які будуть мати право голосу, тим самим представляючи волю студентів. Щодо преси, то до неї, звісно, прислуховуються, адже вона є „п’ятою владою”. Питання, які ви хочете піднімати, потрібно обговорювати на шпальтах газети і в адміністративному порядку вирішувати їх.
У зв’язку з ювілеєм Академії на курсантську ініціативу буде покладене серйозне завдання – проведення Форуму випускників. Нас порівняно небагато – всього 18 тисяч митників. Тому такі зустрічі - це дуже корисна річ, в першу чергу, для курсантів. Вони дають можливість згодом приходити на митниці і почували себе як у рідному домі.
Наостанок хочу сказати, що Академія митної служби України повинна і буде надалі залишатися елітним вузом, в якому навчатиметься невелика кількість курсантів задля задоволення потреб митної служби. А особисто мені дуже приємно відчувати себе людиною, яка зосереджує зусилля усіх митників.
Пасічник Тарас (М04-1)
Черкасова Анна (М04-1)
