Культура слова

Культура слова

Без спілкування люди не могли б жити в суспільстві, працювати передавати свій досвід і знання іншим. Усе, що ми робимо, вимагає обміну інформацією.

  Спілкування відбувається за певними правилами і вимагає серйозної грунтовної підготовки.

  Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно оволодіти певною „технікою” та застосовувати її у щоденній практиці.

  Під технікою спілкування ми розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у послуговуванні вербальними (словесними) і невербальними (погляд, жести, міміка) засобами комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час спілкування і становить мистецтво спілкування, основні правила якого такі:

1. Бути у спілкуванні ввічливим, привітним і доброзичливим.
2. Уміти відчувати співрозмовника, враховуючи його настрій.
3. Брати до уваги статусні ознаки співрозмовника (вік, стать, професію, посаду, рівень освіченості).
4. Уміти слухати й не перебивати співрозмовника, засвідчуючи це фразами: „Я вас уважно слухаю!”, „ Говоріть, будь ласка, я вас слухаю!”
5. Уникати багатослівності, надуживання термінами
6. Добирати мовні засоби, не виходячи за межі стилю, який відповідає комунікативній ситуації.
7. Своєчасно реагувати на запитання співрозмовника. Якщо відразу не можете відповісти, то скористайтеся такими фразами: „ Я не готовий зараз дати відповідь”, „Дозвольте подумати”.
8. Послуговуватись у спілкуванні формами ввічливості, що підкреслюють шанобливе ставлення до людей: „ Даруйте!”, „Вибачте!”, „ Будь ласка, не ображайтеся!”.

  Органічною частиною культури взаємин є мовний етикет, тобто правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців. Існує чимало типових комунікативних ситуацій, для яких характерна впорядкована система мовних знаків (формул), вибір яких є дуже важливим в етикетному мовленні.

   ЗВЕРТАННЯ:                                                 ПОДЯКА, РАДІСТЬ, ВИЗНАННЯ:

Дорогі друзі (колеги!)                                             Дякую (спасибі).

Громадяни!                                                               Дякую від щирого серця.

Громадянине (громадянко)!                                    Велике спасибі.

Пане (добродію)!                                                      Дякую вам від імені...

Пані (добродійко; до дівчини – панно!)                 Дякую, ви дуже люб’язні.

Панове!                                                                      Це дуже люб’язно з вашого боку.

Вельмишановний...                                                  Я зворушений вашою увагою.

Високоповажний...                                                   Щиро дякую вам за допомогу                  

Шановна громадо...                                                    (запрошення, вітання).

Шановне товариство...                                             Щиро вдячний вам.

                                                                                    Наперед вам вдячний (дякую).

                                                                                    Будь ласка, нема за що.

                                                                                                   І.К. та К°