При створенні цієї рубрики виникло питання: хто буде першим. І вибір автоматично сконцентрувався на Н.В. Франко. Чому? Можливо тому, що ця енергійна, цілеспрямована жінка приймала мій перший екзамен, а може притягнули її легкість у спілкуванні і неабиякий магнетизм. У будь-якому випадку з вибором влучено в яблучко.
Наталія Василівна народилася і виросла у Дніпропетровську. Закінчила механіко-математичний факультет Дніпропетровського національного університету. Спеціальність — гідроаеродинаміка. Далі були аспірантура, захист кандидатської дисертації (Н.В.Франко — кандидат технічних наук). Працювала у ДНУ науковим співробітником, деканом по роботі з іноземними студентами. Вільно володіє англійською мовою. В АМСУ потрапила однією з перших. Виховала сина і виховує онука.
Наталія Василівна підготувалася до розмови і на початку бесіди нагадала звідки пішло свято 8 березня. І не з проста…
Рішення про щорічне святкування Міжнародного жіночого дня, як дня солідарності жінок у боротьбі за економічне, соціальне і політичне рівноправ’я, було прийняте на 2-й Міжнародній конференції соціалісток у Копенгагені (Данія) в 1910 році. Пропозиція зроблена Кларою Цеткін. Вперше свято проводили в 1911 р. у різні дні березня в Німеччині, Австрії, Швейцарії і Данії. В Росії його святкують з 1913 р., а з 1914 р. започаткована традиція святкування саме 8 березня.
Вихідним днем 8 березня оголошене в Радянському Союзі наказом Президіума Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 р.: «…в ознаменование выдающихся заслуг советских женщин в коммунистическом строительстве, в защите Родины в годы Великой Отечественной войны, их героизме и самоотверженности на фронте и в тылу, а также отмечая большой вклад женщин в укрепление дружбы между народами и борьбу за мир».
Зі святом 8 березня пов’язана визначна подія в житті Н.В. Франко. Напередодні цієї дати в 1988 р. Наталія Василівна знаходилась в … Копенгагені, де перебувала на науковому стажуванні в Датському технічному університеті. Не дивлячись на те, що традиція святкування зародилася в Данії, самі датчани не тільки не відзначають Міжнародний жіночий день, більше того, багато з них навіть не знають, що свято бере початок саме звідси. Причиною цього, можливо, було політичне забарвлення свята, яке викликало посмішки на вустах у місцевих жителів.
8 березня 1988 р. відмічено безпрецедентною для СРСР подією. Данія запропонувала Посольству Радянського Союзу провести в Копенгагені зустріч відомих радянських письменників-дисидентів, літературознавців, учених, які проживали в різних країнах. 1988 рік залишився в історії СРСР «свіжим вітром перебудови», і ця зустріч була першим кроком Союзу до діалогу з людьми, які залишили свою Батьківщину, протестуючи тим самим проти існуючого режиму. В Копенгаген прибули: Василій Аксьонов, Лев Копєлєв, Андрій Синявський та ін. З радянської сторони делегацію представляли: історик Юрій Афанасьєв, письменник Фазіль Іскандер, літературознавець Галина Бєлая, Григорій Бакланов, Володимир Дудінцев та ін.
Наталія Василівна пишається тим, що їй пощастило познайомитися з цими людьми, відчути атмосферу зустрічі з тими, хто колись разом навчався за однією партою, працював, а потім опинився по різні боки кордону. Під час розмови кожен мав різні погляди щодо будови СРСР, шукав спільні точки дотику для пом’якшення існуючої конфронтації. Делегація Радянського Союзу розповідала про ситуацію в країні, про необхідність прийняття нових демократичних законів…
З того часу минуло рівно 18 років. За ці роки багато що змінилося: розпався СРСР, Україна стала незалежною державою. Сьогодні вже ніхто не залишає країну через відсутність свободи слова, ніхто не прощається, маючи в контексті думки слово «назавжди». Ми вже забули політичну основу свята 8 березня, яке стало святом вираження любові до жінок.
Як і кожна жінка, Наталія Василівна любить це свято. Весна приносить їй надію і тепло, квіти і любов. А ще в цей день чоловіки стають особливо уважними й ніжними, міста і тісні квартири перетворюються на цвітучі сади.
Бесіда з Н.В. Франко справила на мене приємне враження, яке важко передати словами. Мені спало на думку, що вона не просто давала відповіді на запитання, а хотіла поділитися своїми незабутніми враженнями і емоціями, частинкою себе. Ми переглядали фото, на яких Наталія Василівна зображена з вищезгаданими людьми, поблизу пам’яток датської культури, фото з яскравого карнавалу, який шокував її тоді своєю відвертістю. А її очі під час розмови сяяли, сяяли від згадки про минуле.
На останок Наталія Василівна привітала всіх жінок Академії зі святом 8 березня, побажала, щоб всі надії жінок виправдовували себе. Мені залишається тільки приєднатися до привітання і нагадати чоловікам про теплі слова і благородні вчинки, які вони ще не встигли сказати і зробити для своїх ЛЮБИХ, НЕПОВТОРНИХ жінок. Отже, час прийшов — уперед!
Бесіду провів Чекмез Віталій, гр. ЕО04-1
| 
