Думки вголос

Перед тобою, читачу, перші рядки, можливо, нової рубрики – «Думки вголос». Вже з певним журналістським досвідом прийшло бажання писати не про чітко окреслені матеріальні предмети, нагальні проблеми, людей у кінці кінців, а про ті речі, які відіграють важливу роль в нашому житті і, в той же час, є непомітними на перший погляд. ЦЕ те, що нас оточує, чим і як ми живемо. ЦЕ спонукає нас задуматися. З наведених слів, напевно, досить важко зрозуміти предмет теми. Тому пропоную просто почитати статті рубрики, перша з яких має назву «Життя за розкладом». Сподіваюсь, рубрику підтримають мої колеги й ті сміливці, які захочуть поділитися своїми думками та спостереженнями.

Життя за розкладом
З встановленням демократії, свободи слова, думки, віросповідання тощо, здавалося б, ми отримали те, чого хотіли – свободу. А чи кожен з нас вважає себе абсолютно вільною людиною? Напевно, вся наша свобода зникла в той час, коли вигадали годинник. З цією подією у наші дії глибоко вкоренилася маса умовностей. Не будучи особисто знайомим з людиною (і не маючи екстрасенських здібностей), знаючи про неї кілька фактів, можна розповісти, чим і коли вона займається. Наприклад, один єдиний факт - дитина. Життя дитини протікає за тим графіком, який встановили для неї її батьки. Коли снідати, обідати, вечеряти, спати та гуляти вже наперед визначено. Можна навіть спробувати вгадати часові рамки цих подій.
Підемо далі. Упустимо шкільні роки, прирівнюючи їх певним чином до студентських. Отже, наступний факт – курсант АМСУ, що поживає у гуртожитку (навіть не обираю військовий заклад!). Підйом: приблизно 730-800 хлопці та 700-730 дівчата (треба ж голову помити та навести марафет). Що зазвичай кожен робить вранці теж не важко вгадати, повірте. Навчання: до 1120. Потім - знову гуртожиток, або буфет/їдальня (кому що до вподоби). Курці зустрічаються за сигареткою на подвір’ї чи в туалеті. Згодом - ще пара-дві. Після занять, як правило, - довгоочікуваний обід. Далі дещо складніше: необхідна хоча б парочка фактів про інтереси. Де і коли знаходяться учасники різноманітних гуртків, секцій, органів і організацій випливає з місця та часу проведення зустрічей цих груп інтересів відповідно. «Засідання Курсантського наукового товариства відбудеться о…», «Катерина Шуненко проводить тренування в актовій залі між 16 - 18», «Бібліотека працює до 1800», а свіжих булочок у буфеті о 1400 вже не знайдеш – ось існуючі рамки нашої дійсності. Бажаєте повернутися у гуртожиток? Для початку - вхід для сторонніх з 1600, для інших – до 2300. У кожному блоці висить графік подачі гарячої води, під який намагаються помити посуд, попрати. На стендах – графіки чергувань по поверхах, блоках, у душі. «Терміново сплатіть за електроенергію до 25-го» - галасує Лілія Василівна. Увечері у вівторок, четвер чи п’ятницю приймаєш душ за часовим графіком, дивишся на годинник і думаєш, що скоро пора спати. Але пам’ятай, що голосно після чи-то 2200, чи-то 2300 вмикати музику заборонено законодавством. Якщо забув, то тобі про це нагадає суворий охоронець, який робить регламентований обхід приблизно о 2400. Покричав-покричав та йди далі – все-одно завтра рівно о 9-тій тебе вже не буде…
Звичайно, Академія не єдине місце, де ІСНУЮТЬ за розкладом. Що чекає нас у майбутньому? Робота за графіком, купівля продуктів в улюбленому магазині на вечерю, що працює до..., стрибаєш у останню маршрутку, знову погляд на невпинний годинник і думки про те, що необхідно регулярно (тобто за графіком) харчуватися та вчасно лягати спати. Рятують вихідні, та не завжди, відпустка тривалістю тижні зо два у серпні – та не кожного. Такими часовими умовностями пронизане наше життя наскрізь: з, до, о, після, напередодні, між, у період і т.д. і т.п.
…Ламати ці рамки – значить управляти своєю долею, а тому, коли хочеш бути собою, а не запрограмованим роботом, і дійсно ЖИТИ – вперед! Тільки слідкуй, щоб твоя свобода не шкодила іншим.

Чекмез Віталій (ЕО04-1)