Де і як ми харчуємося?
Про голодних студентів існує чимало жартів та веселих історій, особливо про їх винахідливість щодо можливості якомога ситніше поїсти, прикладаючи до цього якомога менше зусиль. Не виняток у цьому аспекті і курсанти та студенти Академії, дехто з яких опиняється на кухні у ролі самостійного кухаря, лише почавши жити в гуртожитку, де вже немає матусі, яка б щоранку примушувала з’їсти весь сніданок чи приготувала найсмачнішу вечерю.
Тому й доводиться „бідним” зголоднілим курсантам шукати вихід із цього скрутного становища. Дехто, хто має хоч якісь навички приготування нешкідливої для оточуючих їжі, рятує себе від голоду самотужки. Інші стають частими гостями у своїх товаришів (або товаришок – ось, з чого починаються романтичні історії студентського життя), які мають більший хист у куховарінні. Ще хтось вибирає для себе харчування напівфабрикатами, забувши смак справжньої домашньої їжі до наступної поїздки додому.
Та все ж єдиним варіантом, який є прийнятним для всіх: і для тих, кому лінь готувати, і для тих, кому ніколи, або, хто просто не вміє, - залишається їдальня. Здавалося б, що може бути простіше аби заощадити час та зберегти здоров’я - сходити до їдальні чи буфету. Але і тут виникають певні проблеми, що мають, з одного боку, суб’єктивні, а з іншого, об’єктивні обставини.
Іноді нам просто лінь йти до їдальні: юристам у цьому сенсі легше – не потрібно виходити з корпусу, лише спуститися чи піднятися на четвертий поверх. Нам же краще сходити до буфету, вистояти півперерви в черзі, з’їсти довгоочікувану за півдня булочку чи батончик, можливо, навіть не в змозі посидіти (адже інколи за стільці починається справжня боротьба, особливо при великій кількості „справжніх” курсантів), і направитися знову гризти граніт науки, не задумуючись про те, який вплив така сухом’ятка через декілька років справить на наше здоров’я та самопочуття.
Звісно, дехто може сказати, що не все у наших їдальнях гладко: великі черги; недостатність (особливо у кінці великої перерви) продуктів, які дістаються більш спритним та моторним; ремонт, який уже б давно слідувало зробити; посуд, частина з якого вже віджила свій строк, та багато чого іншого. Але всі проблеми мають вирішуватися поступово і послідовно. Тому зовсім скоро нас чекають деякі зміни в організації нашого харчування. Але про це ми повідомимо трішечки пізніше, коли вже дійсно буде про що розмовляти.
Якщо подібні думки виникали і у Вас, якщо Вам не байдуже майбутнє наших їдалень, звертайтеся із своїми пропозиціями чи запитаннями до нашої редакції, і будемо разом вирішувати наші спільні справи.
Кулик Галина, М04-1
| 
