Отже, хто пам’ятає кінець червня – початок липня? Цей період в народі ще називають „сесія”. А останні пари пам’ятаєте? А як же! Той незабутній стан, коли сонячне світло в аудиторії настільки забиває голову, що тримати рівно шию стає під силу лише спеціально натренованим відмінникам. Слова викладача в цей час або плутаються у весняно-сонячному повітрі, або падають вам на голову легенькими цеглинками. Це, шановні мої, і є останній тиждень лекцій та семінарів.
Лінь тут, звичайно, важко роздивитися, коли цілий корпус нагадує мурашник під час авралу. Жертви цієї хвороби зазвичай сидять позаду аудиторії. Очі їх, мовби із скла, тому вони їх постійно ховають. Ці люди постійно щось шукають в хащах свого мобільного телефону.
Другу категорію людей можна побачити постійно тиняючимися біля своєї альма-матер. До чого ж поєднує їх одна ознака – бутилка пива в руці (просимо зауважити, що курсантів нашої академії цей пункт не стосується :-) – авт.). Невільно згадується статистика, згідно якої „наші” студенти під час навчального процесу випивають цілі ешелони цього антидепресанту. Бутилка пива, розпита з другом на парі (жах!!! – авт.), приносить організму мільйони одиниць калорій релаксації, після яких завжди хочеться продовжити свято (цей рядок бажано не запам’ятовувати! – авт.).
Цікаве й те, що бажання нічого не робити в цей період поглинає тисячі студентів. Адже про яке навчання може йти мова, коли купальний сезон щойно розпочався? Й найсміліше намагання взяти з собою конспект на пляж закінчується п’ятихвилинним без результативним пошуком потрібної лекції в тролейбусі. Кожен намагається знайти свій вихід з цієї ситуації. Наприклад, у багатьох закладах існують так звані „напівпари”, тобто п’ятихвилинні перерви між половинами пари. А більшість викладачів роблять перекличку на початку пари... ось кмітливі студенти цим і користуються. Негарно, звичайно, але факт.
Хтось, наприклад, щоб не засинати на парі, намагається записувати конспект по черзі з напарником. Таким чином, поки один спить – інший працює. В цьому випадку вираз „Лінь – двигун прогресу” діє на 150%. І це лише весняно-літній період. Що ж коїться на початку нового навчального року? По дорозі до навчального закладу деякі студенти виглядають дуже хлипкими, наче їх не годували протягом літа. Але ледве вони переступлять через поріг рідного закладу – одразу ж з’являється енергія, та чомусь її не вистачає на навчання. Дійсно, хто ж буде починати вчитися 1 вересня? Ви що, жартуєте? Це ж професійне свято!!! А працювати на свята – це великий гріх! І вже десь через місяць синдром відпочинку починає десь зникати. Але ж не у всіх. Навчання, як масове явище, починається десь із листопада...
Уявіть скільки часу потрібно, щоб передивитися всі фотографії своїх одногрупників! А коментарі до них!!! Та що там фото! Тільки історій з циклу „Як я провів літо” „набігає” десь по декілька годин за день. А скромної перерви для цього просто не вистачає. Тому пари перетворюються на балаган, участь в якому іноді приймають і викладачі.
Ось так і живемо, друзі. З десяти відведених на навчання місяців, в кращому випадку студенти вчаться п’ять. Інша справа – курсанти Академії, які день за днем невтомно „гризуть” граніт науки. Але це ж, звичайно, неофіційні дані. Ніхто, я думаю, не наважиться поставити собі діагноз хронічна лінь. Чи не так? В кінці хочу зауважити, що викладачі, використовуючи новітні технології сьогодення, винаходять нові ефективні ліки проти цієї хвороби. Покарання ж за тимчасові слабкості може коливатися від стандартної догани, яка, до речі вноситься до особової справи, до виключення з почесних рядів курсантів АМСУ. Так що закликаю вас бути уважними та не зловживати!!!
| 
