Якщо у когось виникла б ідея знайти цікавий і неординарний куточок у нашій Академії, то перше, що спало на думку, безумовно, була би галерея живопису. Це місце уже давно стало своєрідною візитною карткою АМСУ. Кожен гість Академії – запрошений чи випадковий – завжди отримує нагоду отримати насолоду від прогулянки по галереї в супроводі її “екскурсовода” А. І. Щетиніна, який, власне, є одним із тих, завдяки кому галерея побачила світ. Уявімо, що ми в галереї ... нас оточує світ мистецтва і досконалості ... розмова ведеться з Анатолієм Івановичом ...
Яким чином у Вас назріла ідея створення галереї живопису і з чим це було пов’язано?
Кожного року в Академію поступає багато талановитої молоді, яка пише вірші, займається танцями, музикою, малярством, а дівчата, окрім того, ще й вишивають. Великий творчий потенціал, зібраний у нашому вузі, потрібно було якимось чином віднайти, зібрати, представити і тим самим надати йому поштовх до творчої праці. Для цього і вирішили створити куточок для курсантів і викладачів, які займаються малярством, місце, де б їхні роботи були презентовані і відігравали свою беззаперечну виховну роль. Відразу ж сформувався головний принцип роботи галереї – наявність аматорських робіт у виставці.
Ваше улюблене полотно – декілька слів на цю тему.
Нагадую, що я – митець-непрофесіонал, тому мені складно об’єктивно оцінити цінність того чи іншого полотна. Але, як і для будь-якої іншої людини, для мене дуже важливим є результат тієї чи іншої роботи, особливо такої, що має ознаки творчості. З цієї позиції, кожне полотно подобається по-своєму. Працюючи над наступним твором і повертаючись думками до раніше написаного полотна, бачу його недоліки і знаю, що іншим разом написав би інакше. Якщо не вдаватися до цих роздумів, то найбільш вдалими все-таки вважаю свої останні портрети, зокрема, портрет курсанта Даші Тихонович.
Людина-науковець і людина-митець – наскільки ці поняття сумісні?
Це не тільки сумісні поняття, але й такі, що взаємодоповнюють один одного! Наукова робота специфічна, складна, а певною мірою і одноманітна. Тому будь-яка творча діяльність в іншій сфері (назвемо це хобі) є саме тим, що дає нам змогу взятися за іншу справу, а дуже часто така діяльність безпосередньо допомагає роботі. Так, усі ми з гумором ставимося до того, що деякі фізики пишуть вірші. Але ж на високому інтелектуальному рівні потяг до мистецтва – це просто потреба, за відсутності якої можна з’їхати з глузду.
Що для Вас є живопис – спосіб спілкування з людиною, відхід від буденності чи може щось інше?
Моя творчість лежить трохи в іншій площині, адже це творчість митця-аматора. Для мене вона важлива з двох позицій: з педагогічної (адже педагог тільки тоді вартий носити це високе звання, коли він щось уміє і може передати свої знання учням) та з людської позиції - як можливість урізноманітнити свою роботу і відпочити.
Розкажіть про ідею створення знаків випускника. Яке практичне значення вони мають сьогодні?
Поштовхом до створення такого знака була думка про те, що кожен вуз має свій нагрудний знак випускника, а наша Академія – ні. Цілком природно, що ми також узяли на обговорення це питання. Врешті-решт, було оголошено конкурс на проектування кращого знака випускника. У кокурсі прийняло участь досить-таки багато людей, у тому числі і один професійний художник. Я також вирішив представити свій проект знаків, у виготовленні яких мені допоміг видатний художник-модельєр Грошев Євгеній Михайлович. Найбільш успішним проектом визнали змодельовані мною знаки. Вони були досить оригінальними, відрізнялися від інших тим, що, по-перше, у них я відійшов від традиційної форми нагрудних знаків, а по-друге, мені вдалося поєднати присутність галузевих і державних ознак (тризуб – кадуцей – прапор).
Для чого були створені такі досить безпрецедентні заходи безпеки галереї?
Певні заходи організації безпеки галереї і робіт, представлених у ній, пов’язані з тим, що, на превеликий жаль, у деякій частині нашого суспільства і у нас, зокрема, ще все живе той давній пращур, який був нецивілізованим, який міг красти, пошкодити, спричинити комусь біль. Тоді він був невинний у нерозумінні свого злочину, адже суспільство на той час ще не виробило відповідних правових норм. Сьогодні відповідні правові та морально-етичні норми існують, але пращур, на жаль, і тепер показує нам свої “вуха”.
Причиною створення додаткових засобів безпеки стало викрадення із мого кабінету однієї із картин (масло, пейзаж). Щодо оцінки цього казусу, то як людина, причетна до мистецтва, я з цього приводу гордий. Але як декану, мені дуже прикро, що ми ще не виховали ту людину, яка розуміє ...
Цей неприємний випадок не вплинув на головне: галерея відчинена для глядачів кожного дня, окрім суботи і неділі – так буде і надалі. Щодо планів – хочемо ризикнути і створити експозицію в коридорі, в якій будуть представлені 14 одноманітних за оформленням (але аж ніяк не за змістом) пейзажів.
Дещо офіційного про галерею живопису для наших першокурсників, які не мали змоги ознайомитися зі статею нашого кореспондента Кулик Г. Ю., опублікованою у травневому випуску газети “Академія”. Наводимо витяг із тексту статті:
“Не можливо не відмітити малярів-аматорів нашої Академії. Першим хочеться відзначити одного із засновників та організаторів галереї, декана економічного факультету Щетиніна А.І. На особисту повагу та увагу до творчості також заслуговують викладач кафедри фізичного виховання Зайцев І.А., доцент кафедри статистики Навроцька Н.Г. та курсанти, більшість з яких вже закінчили Академію: Мітрохіна О.О., Литвиненко О.М., Кудацька К.А., Бурцева С.М., Акімова Г.Ю. та інші.
Наостанок хотілося б подякувати людям, які створили цей живописний куточок: Падуну П.П. (Усі його добрі справи для Академії назавжди залишуться у пам’яті і душах курсантів), Крітенко О.І., Гріху С.В., Кудацькому А.В., Віноградову А.О. та іншим, у тому числі курсантам, які не залишилися байдужими до творчих починань керівництва».
