Погляд у майбутнє
За 10 років ми фактично з нуля зробили факультет. Коли я сюди прийшов, то був єдиним кандидатом наук. На сьогодні маємо дев’ять кандидатів і ще на два захисти очікуємо у вересні.
Розпочну з перспектив Академії. Ми повинні готувати передусім митника, а що маємо? Досить часто випускників економічних спеціальностей призначають у вантажний відділ, а вони вантажну декларацію в очі не бачили. Або юристів назначають у відділ статистики. У нас виходить досить дивна ситуація: маємо три спеціальності і під них намагаємося підлаштувати так звані митні курси. Наша ж перспектива – випускати універсального фахівця митника, який має бути застрахований від випадку втрати роботи на митниці і мав би можливість працювати надалі юристом, економістом чи інженером траснпортних систем. Для цього необхідно збудувати модель такого митника з чітко визначеними митними та іншими складовими.
Є, звичайно, недоліки в організації навчального процесу. В Польщі, наприклад, канікули, так звані вакації, розпочинаються ще у травні. У вересні здають борги. Тобто, хто не має боргів, може сміливо відпочивати принаймні чотири місяці. При цьому до “нестандартних” там відносять лише різдвяні канікули. Канікул же тривалістю десять днів, як у нас, немає практично ніде. Наші студенти здають літню сесію чи державні іспити інколи просто у неймовірну спеку в жарких і душних аудиторіях.
До Болонського процесу ставлюся абсолютно негативно. По-перше, впевнений, що наші наукові школи знаходяться на надзвичайно високому рівні. По-друге, Болонська система – це лише елемент Європейської системи освіти. Ми ж намагаємося вихопити одну цеглинку і на її базі побудувати механізм. Але нічого з цього не вийде: різні ментальність, філософія навчання, соціальна інфраструктура, стандарти – абсолютно все різне. Крім того, Європа – католицька. Вона формувалася під іншими прапорами. Історія Європи – це історія європейської цивілізації, до якої ми не маємо ніякого відношення.
Інша справа – це видача дипломів міжнародного зразка або кредитно-модульна система в системі освіти. Я - абсолютний противник сесій, які є пережитками радянських часів і не відповідають сучасним умовам. Чому я не можу поставити гарну оцінку студенту, який працював протягом року, і очі якого світяться розумом? А мушу його “тиранувати”. Той же, хто не вчиться, не повинен навіть до сесії дійти взагалі. Тут постає інша важлива проблема, пов’язана з вітчизняним ринком праці. В Європі зі ста набраних студентів запросто можуть відсіяти хоч 75%. У нас, вчишся чи не вчишся, відвідуєш заняття чи ні, студент „дотягне” до кінця у будь-якому випадку.
Майбутнє вбачаю у тотальній комп’ютеризації, розвитку мультимедійних та комунікаційних систем. Уявіть, наприклад, повністю укомплектовану електронну бібліотеку. Вводимо автора, назву і все – готово.
Отже, більшість проблем потрібно вирішувати “зверху”. Доки ми не перетворимо “погано керовану пострадянську автономію” в справжню державу, ми не зможемо йти далі. Треба нарешті починати жити національними інтересами, думати по-українськи.
Декан юридичного факультету Гмирко В.П.
Бесіду провели Ковальчук Ілона (М04-1)
та Чекмез Віталій (ЕО04-1)
| 
