Як це було

Як це було

«Ми створимо дві перлини, одна з них буде знаходитися в Криму,

 а інша – тут, у Дніпропетровську»

Із допомогою цієї статті я хотів повернути час назад і дізнатися, як же все починалося? Для тих, хто пам’ятає – це приємні ностальгічні спогади, для інших – нагода пізнати історичні моменти створення «кузні» митних кадрів. Тому й звернувся до офіційно першого викладача Академії митної служби України – Наталії Василівни Франко.

Власне Указ Президента України про створення Академії митної служби України було підписано 11 червня 1996 року. Проте справжнє життя тут закипіло влітку 1997 року. Одного червневого дня, тоді вже виконуючий обов’язки ректора новоствореної Академії – Петро Панфілович Падун, зателефонувавши до Наталії Василівни, пропонував роботу в АМСУ. Він розповів, що на травневі свята 1997 року його викликали до Києва Міністр освіти Згуровський та Голова служби Деркач Л.В. і запропонували очолити ВУЗ по підготовці фахівців для митної служби. У тій розмові він сказав: “… я не спав усю ніч і написав 40 пунктів, необхідних для створення вищого навчального закладу”.

Ця пропозиція була першою. Тому таке радикальне і відповідальне рішення прийняти було дуже не легко. Проте спрацювали впевненість Петра Панфіловича і його унікальні організаторські здібності. Отже, 12 червня 1997 року – день переходу Наталії Василівни із ДНУ до АМСУ – можна вважати ще одним днем народження нашої Академії, оскільки її робота фактично розпочалася зі створенням першого колективу (хоча короткочасно й двоосібного).

На той момент для Академії було виділено приміщення Інститута підвищення кваліфікації міністерства чорної металургії України, який був розташований на вулиці Рогальова, а також гуртожиток цього інституту на вулиці Баумана. Приміщення вимагало ремонту і не відповідало вимогам для вищого навчального закладу.

Наступним нагальним питанням стало забезпечення прийому абітурієнтів. Ліцензії були отримані на спеціальності «Правознавство» (50 чол.) та «Облік і аудит» (75 чол.) за напрямком «Економіка і підприємництво». Для забезпечення проведення вступних іспитів було запрошено і призначено голів предметних комісій: Н.В. Франко – з математики, С.В. Гріх – з правознавства та історії України, О.О. Павленко – з іноземних мов і Л.І. Яшина – з української мови. Інші члени комісій були набрані з різних ВУЗів на умовах погодинної оплати. Вже потім розпочали роботу загальний (Ю.О. Мар’ївна) та навчально-методичний відділи (В.А. Куземко, Т.В. Косенко, С.Л. Єгорова, Ю.П. Чибашов).

Робота була дуже інтенсивна: паралельно готували завдання до вступних іспитів та методичне забезпечення, писали програми навчальних дисциплін, працювали над навчальними планами. Крім того тривав ремонт, яким займався проректор з господарських питань О.І. Критенко.

Державна митна служба приділяла багато уваги створенню і становленню Академії. В той час приїздив В.С. Копач – начальник управління по роботі з особовим складом ДМСУ, який приймав участь у організації вступних іспитів, здійсненні набору, проведенні ремонту. Л.В. Деркач наголошував, що для незалежної України необхідно виховати нового митника, який був би обличчям держави і яким Україна могла б пишатися.

Отже, завдяки напруженій роботі 1 вересня АМСУ змогла відкрити двері для перших 125 курсантів, які до того часу вже отримали форму. Цього дня на роботу до Академії прийшли викладачі, які мали забезпечити дисципліни, що викладаються на першому курсі – О.О. Клочко, Л. М. Адріанова, А.П. Мельниченко, О.Л. Калашнікова, Т.Л. Осадча, О.А. Рядно, Н.А. Ліповська, С.Ю. Лапіцька, Д.В. Приймаченко, С.В. Сопотян. Пізніше, у жовтні-листопаді, прийшли В.В. Ченцов, А.І. Щетинін, В.П. Гмирко. У листопаді викладачі були атестовані і отримали митні звання та форму.

Перед колективом постав ряд важливих проблем. По-перше, не було належної бібліотеки. Перебивалися тим, що залишилося у спадок від Інституту, від будівельного технікуму. По-друге, писали програми нових дисциплін для викладачів, які ще навіть не працювали в Академії. Паралельно готували документи на відкриття нових спеціальностей і нового факультету. Але в цей час атмосфера була пронизана духом «созидания», і для всих цих людей було великим щастям стояти у витоків створення нового навчального закладу. Вони не рахувалися ані з часом, ані з межами своїх фізичних можливостей. У мріях було формування ВУЗу, нової генерації випускників, які мали стати гордістю країни і складали б певне братство. Важливо, щоб цей дух братства випускники могли пронести через усе життя. І, судячи по відношенні до Академії, по взаємостосунках, можна стверджувати, що це дійсно вдалося.

Без зайвої долі пафосу констатую, що за ці бурхливі 10 років створено перлину вищої української освіти, якою являється наша Академія. Та з нічого не буває нічого. А тому мусимо бути сердечно вдячними тим, хто не спав ночами, невпинно працював. Це – ті, кого я згадав вище, а також багато інших прекрасних людей. Від імені нинішнього покоління курсантів та студентів Академії – низький Вам уклін.

Чекмез Віталій (ЕО04-1)