Наша перша практика
Збираючись після другого курсу на ознайомчу практику до митних органів, які направили нас на навчання до Академії, ми знаходилися під враженням від жахливих розповідей старшокурсників про „архівну” практику, прасування форменого одягу керівникам практики, приготування кави та інші „підсобні” роботи.
Насправді, на нас чекала зовсім інша картина, принаймні на митниці, де проходила практику я. Сумські митники зустріли нас доброзичливо, розпитували про Академію, про навчання. Цікавились, чи хочеться нам вже йти на роботу. Та це була лише зустріч, яка ввела в оману відношенням до нас, як до дітей. А потім почалися справжні службові будні...
Щоправда, місце проходження практики нам визначили не відразу. У відділі по роботі з особовим складом з нашими програмами ознайомилися лише перший робочий день; на той час також працювала комплексна комісія по перевірці діяльності митниці за останні три роки. Але вже з наступного дня кожен з нас по-справжньому відчув тягар служби в митних органах: величезна кількість документів, які були схожі на велетенські єгипетські піраміди і від яких вже наприкінці першого тижня голова йшла обертом. Та це специфіка нашої майбутньої професії, яку ми змогли відчути за ці неповні два тижні.
Потім ознайомились з проходженням митного оформлення товарів. Я запам’ятала перший митний огляд, за яким нетерпляче спостерігав суб’єкт ЗЕД, який, мабуть, вважав, що я ще довше затримую оформлення.
Звісно, не обійшлося без допомоги митникам у роботі з документацією, але це була таки допомога, а не знущання з курсантів.
Найбільше ж враження на мене особисто справили урочисті збори, присвячені Дню державного прапора України та 15-ій річниці незалежності України, які дали змогу відчути себе частиною цього великого колективу.
Хотілося б висловити вдячність за підтримку під час проходження практики начальнику відділу по роботі з особовим складом Сумської митниці Легкодух Наталії Миколаївні, керівнику практики від митниці Корабельському Олександру Васильовичу та нашому незрівнянному куратору Єрмоленко Тетяні Миколаївні, яка переживала за кожного з нас, як за своїх власних дітей.
Сподіваюся, наступні практики та робота в митних органах не тільки не зруйнують мої перші враження, а нададуть ще більшої впевненості у правильності вибраного життєвого шляху.
Кулик Г., М04-1
|
